Дистанційна розмова з письменницею, редакторкою та літературною оглядачкою Валею Вздульською про карантин і всілякі всілякощі.

Як карантин вплинув на твоє творче життя? Не тільки як дитячої письменниці, але і як фотографині.

Я сміюся – майже ніяк! Мій звичайний робочий день – це багато-багато годин дистанційної, не пов’язаної з дитячою літературою, роботи за ноутом з перервою на орбітрек і похід в супермаркет. Це аж ніяк не здоровий ритм, я розумію. Найдужче бракує поїздок у якісь ще небачені місця. Мова насамперед про локальний туризм, попри всі інфраструктурні квести. Навіть завдяки їм.

 

Ти написала так багато різних дитячих книжок: про відомих людей, про доісторичних тварин, про перевтілення жуків, про те, як переживати втрати… Розмаїття тематик і форматів вражає. А чи є щось таке, про що вже давно хочеться написати, але поки це лише в планах?

Коли пишеш пізнавальні книжки, так чи інак виринає ціла купа потенційних сюжетів. І ти така: омг, де мені взяти час, щоб написати про це? Тобто я можу назвати хоч 30 потенційних тем для нон-фікшн. От хоч би про фізиків чи водолазів України! Чому досі ніхто не написав книжку-картинку для дітей про наших водолазів? ))) Але що саме я писатиму, залежатиме скоріше від рішення тих чи тих видавців. Адже мова про пізнавальні книжки. Такі речі не пишуть “у шухляду”.

 

Як вважаєш, який рецепт ідеальної української дитячої книжки?

Ідеальна книжка для кожного своя в той чи той момент життя, звісно.

Мені бракує тем, які б ревізували для дітей нашу історію і культуру – для того, щоб забезпечувати тяглість традиції, прописувати й доносити культурні маркери. І для того, щоб такі тексти ставали альтернативою “шароварним” чи радянським наративам. І хай би письменники й ілюстратори робили це талановито, сучасно, динамічно, прогресивно, з дрібкою здорової іронії, з розумінням потреб сучасної дитини і глобальним мисленням.

Серія “Цікава Україна” від “Крокуса” дуже гарно розпочала про нашу природу, її знакові образи. Зараз “Портал” працює над ключовими темами з історії. ВСЛ, “Видавництво”, IPIO та інші "розробляють" видатних особистостей. Будемо сподіватися, ці проекти переживуть кризу.

 

Твоє найяскравіше літературне відкриття за останній місяць – це…?

З відкриттями за місяць якось не склалося – з моєї вини. Але зараз я читаю “Криваві землі” Тімоті Снайдера про радянський і нацистський терор 30-40-х років у Східній Європі. Дуже гарна систематизація для широкого читача.

 

Поділишся весняною надихайкою?

Гм… А ви пробували самі пекти хліб? Не в хлібопічці? Спробуйте. Це замінник медитації для тих, хто не любить медитацій. Знімає стрес. Я про процес, а не поїдання. Нині в мене згорів, але я все одно щаслива)